МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ УКРАIНИ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Кафедра політології, соціології і права
З дисциплiни: «Політології» на тему: «Соціальна політика» Зміст Вступ…………………………………………………………………………… 3 Зміст та класифікація релігійних вірувань............................................ Релігійно-клерикальні концепції............................................................ Співвідношення політики і релігії.......................................................... Висновки............................................................................................................... Список використаної літератури....................................................................... Вступ Проблема взаємодії політики і релігії — одна з найдавніших в історії людства. Науковий підхід до пояснення особливостей їх співіснування розпочався лише у другій половині XIX ст., коли політологія і релігієзнавство сформувалися як самостійні галузі науки зі своїми предметами і методами. Нинішній суспільно-політичний розвиток людства засвідчує зростання впливу релігійного чинника на політичне життя держав і людської цивілізації. Тому з'ясування закономірностей взаємовпливу і віднайдення способів урегулювання можливих конфліктів між політичними і релігійними чинниками — одне з найважливіших завдань політичної науки. Як форми суспільної свідомості, релігія і політика постійно взаємодіють, адже їх носії практично одні й ті ж. Тому взаємовплив їх існуватиме доти, доки вони фігуруватимуть у суспільному житті. Взаємовплив політики і релігії відбувається на двох основних рівнях — структурному та функціональному. Структура політики охоплює політичну свідомість, політичну діяльність, політичні організації та політичні відносини. А структура релігії — релігійну свідомість, релігійну діяльність, релігійні організації та релігійні відносини. Отже, складові релігії і політики взаємопов'язані. Найтісніша взаємодія існує між першими трьома складовими обох систем. 1. Зміст та класифікація релігійних вірувань Релігія - сфера найбільш чужа застосуванню будь-яких об'єктивних емпіричних критеріїв. Її внутрішня перспектива сягає далеко в ту глибину таємничого явища людської реальності, де шукаючому погляду відкривається сакральне, те, що викликає до себе у дослідників зовсім неоднозначне ставлення. Суб'єктивність явища релігії як предмету дослідження визначає специфіку таких галузей знань, як філософія релігії і теологія. Кожна релігія є окрема система або сукупність систем, в якій доктрини, міфи, ритуали, почуття, інститути та інші елементи взаємозв'язані. В античному світі і в Середньовіччі виникали різноманітні підходи до явища релігії, що виростали з спроб критики або апології тих або інших конкретних систем і з потреби інтерпретувати релігію відповідно з розвитком знань про світ. Однією з найранніших спроб систематизації зовні суперечних один одному грецьких міфів і наведення порядку в досить хаотичній грецькій традиції стала поема Гесіода «Теогонія», де скрупульозно зводилися воєдино генеалогії богів. Пізніше Фалес і Геракліт вважали відповідно воду і вогонь першо-субстанціями, хоча Арістотель приписує Фалесу висловлювання про те, що «все повно богів». Критика міфології продовжена і розвинута Платоном. Грецькі теорії, що стосуються релігії, впливали на римську культуру, різноманітні теорії та доктрини про походження богів, про різноманітні вірування. Широкого розмаху набувало християнство, що йшло на зміну язичеству, виникали різноманітні релігійні напрямки (іслам, католицизм, православ'я тощо). Релігія існує в житті людства з найвіддаленішого - іде в глиб століть, сивої давнини. В етичних суспільствах, де спосіб життя подібний способу життя первісної людини, архаїчні релігійні уявлення зв'язані з відчуттям, що весь навколишній світ проникну-тий силами, непідвладними людині, причому на ці сили можна впливати з допомогою особливих ритуалів. Релігії давніх народів (етнічні греки, індуси та ін.) будуються на ...